07 Квітня 16:54

Молоді потрібні освітні проекти

Журі конкурсу „Українці: великі, відомі і невідомі” про значення освітніх проектів

30 березня 2010 року завершився всеукраїнський конкурс студентських есе „Українці: великі, відомі і невідомі”, який був ініційований інформаційним сайтом Рublicity.kiev.ua. Зібрано та оцінено 35 робіт, визначено та нагороджено переможців, тим часом, тема таких освітніх проектів залишається актуальною. Про те, як зацікавити молодь власною історією , діляться думками члени журі конкурсу.

Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка Микола Тимошик вважає: „Проведений конкурс є надзвичайно важливим, адже дозволяє українській молоді краще пізнати самих себе, а ще - об’єктивно подивитися на історію України. Заходи такого типу допомагають відновити процес державотворення, а кому, як не молоді, це робити? Проект сприяє кращому усвідомленню національних цінностей. Потрібно пропагувати українське в Україні на політичному рівні. Також необхідно проводити побільше недержавних проукраїнських заходів, на зразок цього конкурсу”.

Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, поет Анатолій Мойсієнко зазначає: „Значення таких проектів незаперечне, але воно може бути ще більшим, за умови поширення інформації про конкурс у мережі численних мас-медійних засобів. Як на мене, сьогодні треба думати вже про майбутнє покоління молоді, якій не будуть “нудними” національна історія, національні світочі, оскільки виховання національно свідомої особистості має починатися з раннього дитинства”.

Доктор історичних наук, професор, завідувач відділу в Інституті археографії і джерелознавства ім. М. Грушевського Віктор Брехуненко звертає увагу на те, що: „Конкурс сприятиме розвінчуванню стереотипів, навіяних імперською пропагандою, у сприйнятті молоддю нашого минулого. У руслі таких проектів - створення якісних художніх фільмів для популяризації історичних постатей, ліквідація номерів шкіл з одночасним їм присвоєнням імен видатних українців, перейменування вулиць, подання українських героїв у пресі як живих людей, а не як „лакованих” образів”.

Кандидат політичних наук, політолог, журналіст, директор "Молодого Радіо" Станіслав Шумлянський наголошує: „Ми насправді дуже мало знаємо про своїх попередників, які були чимось відомі та цікаві. А тих, кого знаємо, заканонізували так, що вони стають нецікаві. Не хочеться, щоб нашу історію сприймали так «єлейно», як це було у радянські часи і як це нав’язує дехто з «професійних українців» зараз. Серед українців (у широкому сенсі – і географічно, і етнічно, і як завгодно) були і є не лише «борці за світлу долю народу» та поети з письменниками, як їх подають у підручниках. Були і розбійники, і винахідники, і геніальні дипломати. Можливо, ми більшість із них не знаємо саме тому, що талановитих, відомих та чимось видатних людей у нас було аж надто багато – багато хто просто загубився. Треба зробити більш цікавими підручники, проводити для вчителів зустрічі з тими, хто пише про відомі постаті нестандартно. Але головне – поява цікавих (нестандартних та „незанудних”) праць. Більше цікавих (і при цьому не дилетантсько-бульварних) статей у газетах та журналах. В принципі, це вже відбувається”.

Головний редактор сайту Publicity, історик, PR-фахівець Руслана Плис зауважила: „Проведений конкурс – це соціальний проект, який спрямований на молодь. Його значення в тому, щоб привернути увагу студентів до української історії, причому формат конкурсу спонукав відобразити інформацію про діячів історії цікаво та легко для сприйняття - у формі літературно-біографічного есе. Із власного досвіду знаю, яке значення має стиль подачі інформації. От, наприклад, Іван Франко зображався в радянський період як „великий Каменяр”, борець за класову справедливість і таке інше. І нічого, крім „лупайте сю скалу” у дитячій голові особливо не залишалося. А прочитайте твори Романа Горака („Тричі мені являлася любов” та інші) – і перед вами стане зовсім інший Франко – ліричний та вразливий. Тому так важливо, щоб у історичних постатях, особливо тих, що вже стали „іконами”, ми бачили насамперед людей із своїми переживаннями, сподіваннями, долями... Треба розповідати про них, по можливості, у сучасному форматі. Відмовлятися від шаблонних довідок, а подавати інформацію „живою мовою”, намагатися проводити паралелі із сьогоднішнім днем (і таких паралелей, до речі, чимало). Тоді ці люди перестають бути чимось „стародавнім”, стають ближчими”.

Головний редактор інформаційно-розважального порталу "Моє місто" Тарас Фасоля вважає: „Сьогодні поняття «видатна особистість» зусиллями влади та ЗМІ розмите між черговими «співаючими трусами», директором птахофабрики та головою нової, 145-ї партії Добра, Щастя та Достатку. Сподіваюся, завдяки конкурсу крізь цей інформаційний «відстійник» проб’ються історії про насправді великих українців. Проте патріотизм не замінить професіоналізму. Потрібно цікаво, просто, доступно і без пафосу розповідати про історію – через Інтернет, кіно, телебачення, радіо, літературу. Історичні твори та передачі страждають на однобокість та перебільшення з частими домішками фальсифікації. Народ реагує відповідно – іронією. З однобокості та лакування історії мають добру поживу різні копрофаги. Достатньо сказати правду (хай і неприємну), щоб уникнути численної неприємної брехні”.

„Соціальне, просвітницьке і громадське значення конкурсу дуже велике, оскільки пересічний українець, на превеликий жаль, знає сучасних діячів як історії, так і сучасності, дуже поверхово. А в такій ситуації створюються стереотипи, міфи, які є вельми шкідливими, спотворюючи історичну свідомість народу. Отож необхідне точне історичне знання, якому конкурс, безумовно, сприятиме. Потрібні талановиті науково-популярні і художні видання, особливо кіно- і телефільми. Бо „мильні” серіали у нас дивляться мільйони глядачів, а серіали з життя Мазепи, Шевченка, Полуботка, Байди-Вишневецького, якби були зняті талановито та яскраво, вплинули б на суспільну свідомість. Проте тут бракує чіткої державної політики – її немає вже 18 років, з часу постання незалежності України”, – поділився своїми міркуваннями Ігор Сюндюков, співведучий сторінки газети "День" "Історія та "Я"" та рубрики "Україна Incognita".

Довідка

Конкурс на краще студентське есе „Українці: великі, відомі і невідомі” проводився з 1 листопада 2009 по 1 березня 2010 року. У ньому взяли участь 35 студентів із 11 областей України. З підсумками конкурсу та іншою інформацією про проект можна ознайомитись на сайті www.publicity.kiev.ua, у розділі Наше/Українці в.в.н.

Інформаційний сайт www.publicity.kiev.ua працює в Інтернет-просторі більше 6 років, висвітлює актуальні питання, тенденції, події й новини на межі зв’язків з громадськістю і ключових сфер діяльності: бізнес, політика, культура, медіа, маркетинг, менеджмент.

За додатковою інформацією про конкурс, будь ласка, звертайтеся:
за телефонами: (044) 244-94-24, 244-95-75, edit@publicity.kiev.ua або news@publicity.kiev.ua